Педикульоз

Зараження вошами має назву "педикульоз". Підхопити вошей може хто завгодно, і це не залежить від віку, статі і соціального середовища. А от щодо механізмів зараження - тут і справді є деякі особливості. Наприклад, воші, попри наші хибні переконання, буцімто вони - прудкі створіння, не можуть стрибати або перелітати з однієї людини на іншу. Але вони досить швидко переповзають при безпосередньому контакті "голова до голови", а також при користуванні спільними гребінцями, рушниками, головними уборами. Уявіть собі роздягальню у школі чи в дитячому садочку, чи гардероб десь у спорткомплексі! Якщо дитина залишає там свій одяг, вберегтися від паразитів буває доволі важко. Зважте і на те, що без господаря (тобто без джерела їжі) воша може протриматися близько двох з половиною діб. Отже, якщо на полиці в роздягальні лежить "безгоспний" гребінець, добре подумайте, чи варто його брати. "Підчепити" вошей можна й під час відвідування сауни, бані, басейну.

А тепер візьмемо уявну лупу і спробуємо роздивитися ворога якомога ближче. Отже...

ТРИ ВОРОГИ

Перший і найбільш поширений - головна воша (водиться на голові у косах). Цемаленька спритна комашка, яку роздивитися можна навіть неозброєним оком. Найчастіше "квартиранта" можна виявити, коли у волоссі є яйця вошей - гниди. Добре, якщо в дитини темне волосся - невеличкі видовжені білі гниди будуть добре помітні. Вони ззовні трохи нагадують лупу, але, на відміну від неї, неначе приклеєні до волосся.

Другий ворог - так звана площиця або лобкова воша. Вважається, що це більше проблема дорослих людей (вони й справді зазвичай знаходять собі нового господаря під час плотських утіх). Але підліток підчепити бридких істот і більш невинним шляхом - наприклад, переплутати рушники в роздягальні басейну чи спортзалу. Площаниця хоч і повзає повільно, але може переповзати під пахви і навіть у брови та вії.

Третій ворог - одежна воша. Саме вона вподобала тих, хто не дружить з водою та милом. Тома одежна воша - неодмінний супутник соціальних катаклізмів - війн, революцій і тяжких економічних криз. Вона живе в одязі, переповзаючи на тіло лише, щоб трохи попоїсти. Це найбільш небезпечний різновид вошей, адже саме вони переносять висипний тиф.

Але й звичайна головна воша може завдати багато неприємностей.

ЧУХ І СВЕРБЛЯЧКА

Основний симптом педикульозу - сильне свербіння шкіри голови, яке може розпочатися навіть через півроку після зараження. На щастя, великої шкоди здоров’ю воші не завдають, однак якщо розчісувати місця укусів, то можуть утворитися ранки, до яких легко потрапляє інфекція.

Тож, як позбутися надокучливих "квартирантів"? Здавалося б, перше, що приходить у голову - чисто вимити її. Але не так давно вчені з’ясували, що головні воші віддають перевагу чистому житлу, більше того, вони зовсім не бояться води і добре плавають.

На щастя, сьогодні немає необхідності вдаватися до дідівських методів. Нині є багато препаратів для лікування педикульозу, котрі діють одночасно і на вошей і на гнид. Підібрати потрібний допоможе лікар у кожному конкретному випадку: адже в декого, особливо в дітей, можуть виникнути алергійні реакції на протипедикульозні препарати. І тоді їх потрібно буде поєднувати з антигістамінними. Ще один нюанс: обробляти протипедикульозними засобами потрібно не лише того, хто приніс живність додому, а й інших членів родини. А весь одяг і постільну білизну необхідно випрати при високій температурі води.

Ну, а щодо профілактичних заходів - не лінуйтеся частіше оглядати себе і своїх дітей. Особливо важливим такий огляд є після довгого перебування в громадських місцях (наприклад, санаторіях) або при регулярному відвідуванні басейнів, спортзалів тощо.

Вошивість, або педикульоз – це паразитування вошей на тілі людини. Відомо три види вошей – головна, платтяна і лобкова. Всі три види харчуються кров’ю людини. Воші, в залежності від виду, знаходяться на волосяній частині голови, тулуба, у складках одягу, де вони живуть і проходять свій життєвий цикл.

Платтяні воші найкрупніші від усіх інших. Їх довжина від 2,3 до 4,7 мм. Вони живуть і відкладають яйця (гниди) в складках білизни, одягу, особливо в швах. Самка харчується 8 разів на добу. Кожного дня відкладає близько 10 гнид ( всього 200-300 за все життя). Живе вона до 46 днів. Найсприятливіша температура для її життя +30 – 32 С, при зниженні температури до +10-20С вона припиняє відкладати яйця. Якщо температура тіла людини піднімається вище +37С, то воші переповзають з хворої людини на здорову. Це дуже важливий факт, тому що платтяні і головні воші можуть переносити збудників епідемічного висипного тифу, волинської лихоманки.

Харчуючись кров’ю хворої людини, воші також хворіють висипним тифом і гинуть від нього. Зараження людини відбувається не через укус вошей, а в результаті втирання в шкіру людини інфікованих фекалій вошей.

Крім цієї загрозливої ролі, педикульоз дуже неприємна хвороба. В результаті укусів на шкірі шиї, спини, попереку, пахових ямок виникають конусоподібні папули (пухирі), шкіра грубішає, темнішає, стає сухою.

Якщо вошивість у людини триває кілька місяців, то розвивається загальна реакція організму – підвищення температури тіла, м’язовий біль, особливо в ногах, пригнічений загальний стан. Тривала вошивість може призводити до виснаження організму.

Інший вид вошей – головні. Вони живуть на волосяній частині голови, частіше на потилиці, скронях, тім’ї, а також у бороді і бровах. Їх розміри трохи менші від платтяної воші. Вони відкладають яйця (гниди) біля коріння волосся, приклеюючи гниду прозорою клейкою масою. Якщо гнида знаходиться на відстані 1 см від коріння волосини, це означає, що вона була відкладена місяць тому і з неї вже вийшла воша. З яйця приблизно через 10-14 днів виходить личинка, яка через 10-14 днів перетворюється у дорослу вошу. Головні воші відкладають 4 яйця в день, 88-140 за все життя, тривалість життя їх складає 27-38 днів. Максимальна кількість головних вошей в однієї особи може сягати 200 штук. Особливо страждають при вошивості діти. Вони стають дратівливими, погано сплять, у них знижується інтерес до навчання.

Третій вид вошей – лобкова. Її розміри найменші – від 1,36 до 1,6 мм. Вона має плоску форму, що нагадує краба, тому її називають площицею або крабовидною вошею. Лобкові воші живуть на тілі людини, глибоко впиваючись у шкіру, й тут же відкладають яйця. Вони знаходяться не тільки на поверхні лобка, але й у пахових ямках, на поверхні грудей, живота, інколи живуть на бровах та віях. Лобкові воші малорухливі, тому при цьому виді педикульозу люди заражаються тільки при близькому та інтимному контактах. Зараз почастішали випадки зараження лобковими вошами в лазнях. Плодючість їх невелика, самка відкладає 3 яйця в день, 50 за все життя. Розмножуються при температурі 20-45С. Живуть до 17 днів.Запущений лобковий педикульоз перебігає важко, хворий розчісує вкушені частини тіла, іноді підозрює, що він заражений коростою.

Розповсюдження вошей відбувається при безпосередньому контакті людей, особливо при великій їх скупченості: у транспорті, на вокзалах, на ринках, в басейнах. Щоб не трапилась така біда з вами, необхідно після поїздок чи якихось сумнівних контактів, в першу чергу, оглянути свої речі, чи немає на них вошей. Особливу увагу зверніть на складки та шви білизни, де платтяні воші відкладають свої яйця. Бажано в цих випадках пройти самостійно додаткову домашню санітарно-гігієнічну обробку, тобто терміново помитися, змінити одяг і прокип’ятити його та пропрасувати речі гарячою праскою.

Особливо швидко педикульоз розповсюджується у дитячих колективах при спільному користуванні гребінцями, головними уборами, одягом, постіллю, при зберіганні всіх речей разом. Носіями та розповсюджувачами вошей є люди, які не мають постійного місця проживання, ведуть безладний спосіб життя, а також особи, що не дотримуються правил особистої гігієни. При значній вошивості воші можуть переповзати по речах.

Якщо виявлено випадок педикульозу, необхідно оглянути дитячий колектив та членів сім’ї того, у кого знайдено воші. Воші можна вивести механічним шляхом ( вичісування), а гниди ( яйця вошей) необхідно вибирати руками. При необхідності волосся стрижуть або бриють.

При вичісуванні або обстриганні волосся. плечі, спину, груди враженого потрібно щільно закрити простирадлом чи клейонкою. Острижене волосся, вичіски збирають на папір, який потім спалюють.

Через тиждень необхідно знову оглянути враженого (якщо залишилися гниди, з них вийдуть воші) і при необхідності провести повторну обробку.

Слід пам’ятати, що дітей до 5 років, вагітних жінок – годувальниць, осіб з шкірними захворюваннями, ранами на голові обробляють лише механічним шляхом, або уважно вивчити інструкцію до застосування педикулоциду.

Для боротьби з вошами використовують препарати – „Ніттіфор”, „Педекс”, „Делацет”, „Пара-Плюс”, „Педилін”, „Хігія”, „Пермін”, “ХедРінг”, “Lavinal” та 20% водно-мильну суспензію бензил – бензоату. Препаратами слід користуватися згідно з інструкцією.

Боротьба з платтяними вошами відбувається при обробці одягу в спеціальних камерах , в домашніх умовах – прогладжуючи одяг 5 разів гарячою праскою. Прання білизни в пральних машинах при температурі води 40С не вбиває вошей. Тому її необхідно кип’ятити не менше 15 хвилин.

Позбавитись педикульозу можна тільки при одночасній обробці всіх уражених навіть поодинокими вошами, білизни, одягу, постелі та предметів обстановки.

До основних заходів профілактики педикульозу відносяться:

• суворе дотримання особистої гігієни у побуті;
• суворе дотримання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму у дошкільних дитячих, учбових закладах, гуртожитках, готелях, перукарнях, квартирах, під час мандрівок та активного відпочинку, тощо.

В приміщеннях регулярно проводити прибирання, постільну білизну потрібно міняти не рідше одного разу на тиждень з подальшим її кип’ятінням і прасуванням.

В перукарнях недопустиме повторне користування накидками, простирадлами, гребінцем, машинкою для стриження волосся без належної обробки.

В свою чергу до заходів по дотриманню вимог особистої гігієни, які спрямовані на попередження педикульозу, відносяться:

– регулярне миття тіла з одночасною зміною натільної та постільноїбілизни (не рідше 1 раз на тиждень);

– регулярний догляд за волоссям (щоденне розчісування, при потребі – стриження);

– систематичне чищення та догляд за верхнім одягом.

У дітей дошкільного віку волосся потрібно оглядати щодня, звертаючи увагу на скроні, тім’я, потилицю. У дітей більш старшого віку волосся треба оглядати щотижня, особливої уваги потребує світле волосся.

У разі виявлення ознак наявності вошей необхідно негайно звернутись до лікаря у лікувально-профілактичний заклад за місцем проживання, а для жителів м. Суми – до відділення дезінфектології Сумського міського відділу ДУ “ Сумський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України” для проведення протипедикульозних та профілактичних заходів.

Пам’ятайте!

Воші – розповсюджувачі небезпечних інфекційних захворювань.

Суворе виконання правил особистоїгігієни дозволить запобігти виникненню педикульозу.