/Files/images/komplektstendovcennyesovetyroditelyamvvospitaniilichnostiurebenka1-300x300.jpg

КОЛИ КРАЩЕ ВІДДАВАТИ ДИТИНУ В ДИТЯЧИЙ САДОК?

Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.

АДАПТАЦІЯ - це пристосування організму до нової обстановки (а для дитини дитячий садочок, безсумнівно, є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими стосунками). Початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, - а й нові контакти, оточення, нові взаємини, вимоги і обов'язки. Всі ці зміни відбуваються для дитини одночасно, створюючи там самим стресову ситуацію, яка без спеціальної організації може призвести до невротичних реакцій: порушення емоційного стану, погіршення сну, апетиту, частих захворювань, страхів тощо. Проте соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному – в залежності від віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, стилю виховання в сім'ї, родинних взаємин, рівня розвитку у дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо. А ще багато в чому процес адаптації дитини до дитячого садочка залежить від того, наскільки батьки підготували її – як морально, так і фізично.

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садку?

1. Останнім часом вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Цілком можливо, що дитині пора відкривати щось нове, вийти зі звичного «сімейного кола».

2. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

3. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

4. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

5. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.

Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов'язують:

і з попередніми умовами виховання, під впливом якого формується поведінкова реакція;

і зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;

і з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;

і з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.

Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

Пам'ятка для батьків

1.Режим дня

Передусім, слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел. Бережить нервову систему дитини, зміньшіть просмотр телепередач.

2.Зацікавленість

Добре, коли зацікавите сина або доньку дитячим садком, викличете бажання йти туди. Для цього, під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, разом поспостерігайте за грою дітей; розкажіть про їхнє життя у яслах. Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювання типу «Ну якщо не сподобається, — не будеш ходити у дитячий садок» дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку витримати характер та не піддатися на провокацію. Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб він зрозумів, що вже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними

3.Навички самообслуговування

Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності (одягатися та роздягатися, охайно складати свій одяг, самообслуговування їсти, тримаючи ложку). Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання, перетворюючи цю «процедуру» на цікаву гру — це шлях до самостійності дитини, розвиток мілкої моторики та мозгу дитини.

4.Навички спілкування

Дуже важливо навчити маля гратися, адже такий природний для дитини тип діяльності дає можливість відволіктись від думки про батьків та формує в неї« ділову форму спілкування» з дорослими. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки напувати ляльку, ведмедика, у ліжечку лялька спатиме).Привчайте дитину до спілкування з однолітками заздалегідь, виховуйте доброзичливе ставлення до них. Налагодьте ефективний зворотний зв'язок з вихователями: повідомте їм про характер дитини та як називають малюка вдома (Марина, Маринка, Маринонька — відчуваєте різницю?!)

5. Поступовість

Спочатку, перші 2 тижня не залишайте малюка в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім непросто звикнути до суспільних вимог та суворих правил. Допоможіть їй.Покладіть у кишеню малюку щось із звичного йому середовища (наприклад, іграшку, з якою добре буде засинати і якій можна поскаржитися на кривдника). Не можна залякувати дитину садком — це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Цікавьтесь, як пройшов день у дитячому садочку, що нового та цікавого було.

ЩО РОБИТИ, якщо дитина плаче при розставанні з батьками?

"Розповідайте дитині, що цікавого чекає його в дитячому саду (зустріч із друзями, цікава книга, нові пісні й танці, гарні іграшки)

" Будьте спокійні, не проявляйте перед дитиною свого занепокоєння

" Дайте дитині із собою улюблену іграшку або якийсь предмет із дому (можна покласти в кишеню куртки будь-який "секрет" - навіть звичайний великий ґудзик)

" Придумайте та відрепетируйте кілька різних способів прощання (погладжування по спинці, повітряний поцілунок, "секретне слово")

" Будьте уважні до дитини, коли забираєте його з дитячого саду (розпитайте, чим він займався, похваліть його малюнок або виріб)

" Демонструйте дитині свою любов і турботу (скажіть, що весь день думали про нього, планували спільні заняття на вечір)

" Головне - будьте терплячі!

Прийом дітей у заклад дошкільної освіти здійснюється керівником ЗДО протягом календарного року згідно:
  • - заяви батьків або осіб, які їх замінюють;
  • - медичної довідки про стан здоров'я дитини з висновком лікаря про те, що дитина може відвідувати дошкільний заклад;
  • - форми щеплення 063/0, завірена лікарем;
  • - свідоцтва про народження дитини

Під час прийому дитини до закладу дошкільної освіти керівник зобов’язаний ознайомити батьків або осіб, що їх замінюють, із статутом закладу, іншими документами, що регламентують його діяльність.

Групи у ЗДО комплектуються за віковими (одновіковими, різновіковими), сімейними (родинними) ознаками.

Переведення дітей з однієї вікової групи до іншої, формування новостворених груп здійснюється наприкінці оздоровчого періоду (серпень).

За дитиною зберігається місце в ЗДО державної та комунальної форм власності у разі:

- її хвороби,

- карантину,

- санаторного лікування,

- на час відпустки батьків або осіб, які їх замінюють,

- у літній оздоровчий період (75 днів).

Відрахування дитини з ЗДО здійснюється:

-за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють;

- на підставі медичного висновку про стан здоров’я дитини, що виключає можливість її подальшого перебування у закладі даного типу;

у разі несплати без поважних причин батьками або особами, які їх замінюють, плати за харчування дитини

Адміністрація закладу дошкільної освіти письмово повідомляє батьків або осіб, які їх замінюють, про відрахування дитини не менш як за 10 календарних днів

/Files/images/images (3).jpg

/Files/images/poradi_bat1.jpg

Загартування дітей

Загартування дітей– це система впливу, яка підвищує витривалість дитячого організму до впливу зовнішнього середовища, здібність швидко пристосовуватися до несприятливих кліматичних умов за допомогою різних засобів самозахисту організму. Систематичне і розумне використовування природних факторів природи сприяє підвищенню фізичної і розумової працездатності, зниженню сприйнятливості к інфекційним захворюванням.

Загартовані діти, як правило, володіють гарним здоров’ям, апетитом, спокійні, життєрадостні. Найбільш сприятливий період для початку загартування – весна-літо. У цей час можна використовувати такі мощні засоби загартування, як повітря, вода і сонце. Загартування повітрям на організм надає різносторонню дію – температурою, вологістю, переміщенням. Загартування холодним повітрям тренерує судинну систему, що підвищує його стійкість до ГРЗ.

Систематичне загартування підвищує стійкість організму до охолодження. Такі доступні загальнозміцнюючі засоби, як щоденні обтирання тіла прохолодною водою або прийом душу з послідуючим обтиранням шкіри рушником. Повітряні ванни літом мають велике значення. Загартування організму треба проводити починаючи з дитячого віку протягом всього життя.

Загартування водоюпочинають зі слабких впливів на органічну частину шкіряних покровів (місцеве обтирання, обливання), а потім переходять до змочування всього тіла – загальне обтирання, обливання.

Температура знижується поступово: при місцевій дії, починаючи з + 30ºС, через кожні 1-2 дня вона понижається на 1-2ºС до тих пір, поки не достигне 24-22 ºС і більше не понижується.

Обтирання проводиться рукавичкою з м’якої тканини, змоченою водою потрібної температури і продовжується 1-2 хвилини. Руки і ноги обтирають потрохи масажую шкіру за направленням від пальців к тулубу. Загальне обливання проводиться в наступній послідовності: спочатку обтирають руки, потім грудь, живіт, ноги і спину. Зразу після вологого обтирання шкіру розтирають сухим, м’яким рушником із застосуванням легкого масажу до появи помірного почервоніння. Розтирання продовжується 1-2 хвилини.

Обливання ніг– обливання здійснюють з ковша таким чином, щоб одразу змочити всю поверхню, яка підлягає обливанню. Витрати води приблизно 0,5 л. При обливанні ніг звичайно змочують нижню половину голені і стопи. Після обливання необхідно ноги розтерти сухим рушником до почервоніння.

Можна застосувати контрастне обливання. Для цього спочатку ноги обливають теплою водою ( 36-35 ºС), а потім одразу ж прохолодною (24-25 ºС) і поступово знижають до 18 ºС. Після чого знов тепле обливання 36-35 ºС і закінчують сухим розтиранням.

Водні процедури проводяться не раніше, ніж через 30-40 хвилин після їжі.

/Files/images/tiger_1329654929.jpg

ОБЕРЕЖНО! КОРОНОВІРУС

/Files/images/короновірус.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 813

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.